Скоро почалась сесія цього року...... позаду вже три заліки... попереду ще захист курсової,яку,на щастя вже написала і здала,але не з моєї вини поки захистити не змогла.....ще два заліки і п'ять екзаменів....і ще ,певно, стільки ж недоспаних ночей,скільки вже відбулось за останні 2 тижні....
А настрій посеред отакої нічки,на диво, романтичний......



Ще не вдалось подати документи на оформлення візи, з тої причини, що запрошення вже не дійсьне... Шкода...Правда я, чомусь,не така розчарована як би могла бути...

Задумуюсь зараз над тим, яка я сама по собі... якщо не враховувати окремо мене з друзями, окремо мене з коханим, окремо мене з сім'єю, окремо мене з одногрупниками і незнайомими людьми..... Хтось щось таке колись сказав... Що в людини є три характери: той, який їй здається, що в неї є; той, який вона хоче щоб інші думали в неї є і той, який є насправді... Хто це сказав не пам'ятаю... Але думаю,що велика доля істини в цьому вислові є.... А може людина кожного дня просто інша під впливом різних обставин, різних подій, різних емоцій, різних завдань і тих же ж людей,які її оточують.....

Зрозуміла ссьогодні, що моя морська свинка - це та частинка мого життя зараз,яка мене ідеально розуміє і підтримує,як би дивно це не звучало... Коли я сьогодні почувалась дуже зле і ледь пришкандибала додому, вона радісно зустріла мене своїм,таким мені рідним і приємним писком, а потім я взяла її до себе в ліжко і заснула з нею... А вона просто лягла біля мене і також спала... І коли я прокидалась,вона прокидалась також... І це було так приємно... і так дивовижно..... А потім я її гладила і мовчки розмовляла з нею.... Люблю її.... Вона завжди поруч....



Треба написати лист Миколаю... чи просто свій wishlist...

Не варто приховувати те,що проблема СНІДу в Україні існує і мало що робиться для вирішення цієї проблеми...
На сьогоднішній день Одеса - є містом,в якому знаходиться найбільший осередок ВІЛ-інфікованих людей. Там існує центр,спеціально створений для лікування таки людей і догляду за ними в той час,коли вони вже перебувають в лежачому стані. За словами німецьких дослідників пробеми ВІЛ-СНІДу в Україні ситуація просто плачебна...
Люди вмирають в конвульсіях, викрикуючи і знемагаючись від болю, адже держава наша не переймається проблемою СНІДу і не забезпечує громадян,які того потребують знеболюючим. Українці помирають в шалених болях,покинуті і самотні... Не встигають вивезти "першу порцію" померли,як на поготові вже наступна...Люди лежать по декілька чоловік на ліжку...

Давайте привернемо увагу держави до цієї проблеми! Давайте допоможемо! Важливо, щоб кожен з нас усвідомлював важливість цієї проблеми,адже вона стосується кожного з нас!

Тому пропоную скласти мені компанію в поїздці в Київ на 1 грудня для того, щоб взяти участь у пішій свічковій ході до пам"ятника померлим від СНІДу Виїдемо у понеділок 30 листопада увечері.
















Чекаю Ваших коментарів та зголошень!

На стільки правдиво все це, і жорстоко,і з іншого боку справедливо,адже краще признатись в тому, що ти людину вже не кохаєш, аніж мучити себе перебуванням з нею, і її ,бо всерівно вона відчує цю нелюбов...
Відео й справді вбивче у всіх значеннях цього слова...


Кліп "Who’s Gonna Save My Soul" був знятий для проекту Gnarls Barkley. Вокал Сі-Ло Гріна і візуальний елемент Кріса зачіпають за живе: так серце плаче від кохання - пронизливо і безнадійно.
Futureshorts


Справді заплакати хочеться... і взятись за серце своє... не хочу його нікому дарувати... Моє серденько - то моє серденько

ЧОМУ, ТІСТЕЧКО КРАЩЕ за ХЛОПЦЯ:
• Тістечко завжди має сертифікат якості.
• Тістечком можна поділитися з подругою.
• Черстве тістечко можна згодувати собаці.
• У тістечка не потрібно просити вибачення за те, що ти вирішила спробувати інше тістечко.
• Перед тим, як викинути тістечко, у відро для сміття, йому не потрібно пропонувати залишитися друзями.
• Тістечко, може зіпсувати тобі шлунок, але не життя.
• Тістечко може залишити пляму на твоєму платті, але не на твоїй репутації.
• Від тістечка ти можеш стати товстою, але не вагітною)))!!!











То все,кунешно,жарти... але в кожному жарті є доля жарту :) Саме так!

Як передати то все,шо зараз в мені?Я навіть не знаю... Відразу чомусь згадується фільм,а особливо його назва "Что гложет Гилберта Грея"... Ота так зараз і мені... Наче шось тобі не дає спокійно жити...
Наче шось йде не в тому руслі...
І на тому все.......Йду розбиратися в собі...

Що ж,завтра мій останній день студента... На щастя,чи на жаль? Взагалі-то вчити мені подобається, і універ мені подобається і навіть не хочеться думати про те,що я його вже влітку закінчу і не знати чи колись повернусь туди... Хочеться думати,що повернусь,бо я думала над тим,щоб поступати в аспірантуру... Але хто його знає...
Планів ніяких на завтра нема...В мого малого брата сьогодні день народження,але його,як на зло,святкують завтра... І якось воно так - ні туди,ні сюди... О так,а ще період днів народжень розпочато... 7 числа він був в моєї тітки і одногрупниці,яку я забула привітати,бо в той самий день ще у мого брата іменини ( Маркіяна).Потім був день народження в діда... 14-ого... Сьогодні от в малого... завтра в Міхала і день студента... 19-ого в моєї найкращої колежанки... Життя сповнюється насиченістю,як я і люблю...
А ще я сьогодні не пішла на співбесіду... Совість мучить...Але я для себе поставила пріоритет - провести ніч і ранок з коханим... Аж до обіду....Ні,я не шкодую,що вибрала саме цей варіант,але,з іншого боку,могла поєднати одне й інше....
Сьогодна мала час для себе і нарешті помалювала...Давно я вже не малювала,але інколи так хочеться...Але до того не було чим і не булло на чому...Тільки пензлі.....А от недавно купила гуашеві фарби і папір для креслення... І сьогодні намалювала пташку сіро-фіолетового кольору....А ще там була гілка брудно-зеленого кольору,лимонне сонце і помаранчевий фон... Якось все це інтерпритується психологічно...Використання цих кольорів і бажання намалювати саме пташку...Як,я покищо не знаю... Але хотілося б.
А ще я вчора визнала,що ЩАСЛИВА... Саме в той момент,коли лежала в обіймах коханого... От тоді зрозуміла,що щаслива... І що в той момент мені нічого і нікого не треба було....Ні музики,ані світла,ані тепла чи холоду.... Було так спокійно на душі....і так добре-добре....

От реально як в пісні Земфиры "Денег ноль,секса ноль,музыка сдохла..."
Як мені все це не подобається...
В мене вже просто дах їде від того,що я не можу зайнятись чимось корисним... Корисне для мене то або навчання або робота... Те,де я відчуваю віддачу і користь...Користь і для себе і для когось... У варінті навчання це віддача і користь... Користь для мене,бо мені цікаво дізнаватись щось нове,бо мені подобаєтсья вести дискусію з викладачами і одногркпниками,та й взагалі мені цікаво в Універі... майже все цікаво там... Але користь і не тільки для мене,адже на мій суб*єктивний егоїстичний погляд,я відповідаю завжди цікаво... І ніколи не говорю стандартними і завченими фразами,почутими від викладачів чи прочитаними в книжках... Але цей період в моєму житті перебуває вже на завершальному етапі...Тепер для мене дуже важливим є знайти таку ж цікаву роботу,на яку я б ходила із задоволенням... і так само почувала себе там комфортно,і могла навчити когось і сама навчитись, і розвиватися і відчувати,шо все це недаремно... Наразі я не те,що такої ідеальної роботи знайти не можу,я взагалі ніякої роботи знайти не можу... і це вже протягом довгого періоду часу... А треба...дуже треба... Та ні,так казати не варто... Це вже навіть не треба,це вже навіть ХОЧУ!Дивно,що у всіх людей переважно спочатку період "хочу",а потім період "треба"...А в мене навпаки... В мене спочатку був період треба, а зарз в мене період "хочу". Я не можу нічим не займатись... Не зважаючи на те, що я щодня шукаю і знаходжу шось цікаве і корисне для себе в інтернеті,спілкуюсь з цікавими людьми,дізнаюсь,про невідомі мені раніше речі...Але то все онлайн... Життя онлайн вже набридло... Камон,люди... Я не боюсь епідемії, я готова в цей час щодня ходити на роботу... Спілкуватись з реальними людьми... Робити реальні речі...
Доходить до крайнощів,але любі друзі, хто може порадити роботу , яка пов*язана з іноземними мовами, спілкуванням з людьми, творчістю чи юриспуденцією буду дуже вам вдячна за координати чи направлення мене на путь істиний...

Дивно так,прогулюватись з колежанкою парком,в той час,коли всі бояться на вулицю виходити... Але ж осінь така грана... Не зважаючи на те, що холодна... Вона моя улюблена! А ще дивно бачити кущики зеленого кольору,а поруч з ними різні барви листя під ногами: від мляво-жовтого і до насичено червоного..... Краса неземна........

Якщо механізм ваших стосунків барахлить надто часто, то чи є це знаком,щоб бити на сполох?




Не дари мне подарки,подари мне любовь...

Тішусь як не знати хто.... :)
Вже встигла побувати в новій фото-кав*яреньці, що відкрилась у Львові..... Там все чорно-біле,скрізь створене відчуття,шо ви у лабораторії фотографа на якійсь фотосесії,бо весь час чути клаціння спалаху...Але з витяжкою у них проблеми..її там взагалі нема і дим просто роз*їдає очі...
А ще я зараз дуже зла,бо не знаю звідки в таку погоду всередині осені в мене в кімнаті взялась муха,але вона гігантська,вона жужить і дуже мене нервує,бо я ніяк її забити не можу!А так би забила і навіть шкода б не була,паскуда!!!

Скоро Хелоувін... в когось які ідеї щодо костюмів?

Цього разу банална застуда переросла у щось доволі таки серйозне...
За одними діагнозами - бронхіт, за іншими - трахеїд... Голова розколюється, дихати нема чим, просто душусь від отих приступів кашлю і вкінці просто плачу... Я вже не можу... Тиждень з цією хворобою і передбачається ще добрий тиждень.... Дай Боже мені сили витримати то все,бо я вже просто їду мозгами... Я того пчихічно не витримую... Хочу плакати,що і роблю........ А ще хочу заснути, проспати 2 тижні чи скільки потрібно для повного одужання і все забути......

"...Как я люблю - любить! Как я безумно люблю - сама любить! С утра, нет, до утра,
в то самое до-утро - еще спать и уже знать, что опять... Вы когда-нибудь забываете, когда любите - что любите? Я - никогда. Это как зубная боль - только наоборот, оборотная зубная боль, только там ноет, а здесь - и слова нет..."

"...зачем слова, когда - дела? (то есть поцелуи и так далее). А я ему - ?Э-э! нет! Дело еще ничего не доказывает, а слово - все?. Мне ведь только этого от человека нужно: ЛЮБЛЮ, и больше ничего, пусть потом что угодно делают, как угодно не любят, я делам не поверю, потому что слово - было. Я только этим словом кормилась, Марина, потому так и отощала...."


Так, нерозумно,судити про любов тільки зі слів.....розум так каже..... а серце заперечує....:)

І навіщо я стільки часу витратила на навчання на цій дурній спеціальності?!Сьогоднішній фільм відкрив мені всю правду і самій аж страшно стало......

Річард Гір прекрасно впорався зі своєю роллю і все розставив по своїх місцях:
"В первый день на юридическом факультете профессор сказал нам две вещи : по-первых отныне,когда ваша мать будет говорить вам,что любит вас - не верьте. Если вам нужна справедливость идите в публичный дом,если хотите,чтобы вас оттрахали беритесь за судебный процесс.Главное - моя версия правды." ("Primal Fear")

А тепер трошки гумору...... щоправда і від нього не легше :(

Are blondes smarter than lawyers? You be the judge.
A blonde and lawyer are seated next to each other on a flight from LA to NY. The lawyer asks if she would like to play a fun game. The blonde, very tired, just wants to take a nap, so she politely declines and rolls over toward the window to catch a few winks. The lawyer persists (as lawyers are wont to do) and explains that the game is easy and a lot of fun. He says, "I ask you a question, and if you don't know the answer, you pay me $5.00 and vice versa."
Again, she declines and tries to get some sleep.
The lawyer, now agitated, says, "Okay, if you don't know the answer you pay me $5.00, and if I don't know the answer, I'll pay you $500.00."
This catches the blonde's attention and, figuring there will be no end to the torment unless she plays, agrees to the game.
The lawyer asks the first question, "What's the distance from the earth to the moon?"
The blonde doesn't say a word, reaches in her purse, pulls out a $5 bill and hands it to the lawyer.
"Okay," says the lawyer, "your turn."
She asks the lawyer, "What goes up a hill with three legs and comes down with four legs?"
The lawyer, puzzled, takes out his laptop computer and searches all his references, no answer. He taps into the air phone with his modem and searches the net and Library of Congress, still no answer. Frustrated, he sends e-mail to all his friends and coworkers, all to no avail. After an hour, he wakes the blonde and hands her $500.
The blonde says, "Thank you," and turns back to get some more sleep.
The lawyer, more than a little miffed, wakes the blonde and asks, "Well, what's the answer?"
Without a word, the blonde reaches in her purse, hands the lawyer $5.00, and goes back to sleep.

Інгаляції+краплі+смокталки для горла + спрей від нежиті + сіль Барбара + флюколд + багато чаю з медом = здорова я






А ще я знову слухаю Postishead... nobody loves me it's true...not like you do...

Богдан-Ігор Антонич

НАЗАВЖДИ

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
і тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
прощається з сестрою, що у зореколі їй
не сяяти вже більш. Так ніч
блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.
Накривши плечі згорблені кожухом неба синім,
колишеться шофер у сонній лімузині.
Крива ліхтарня — квітка зламана і попіл снігу,
і світло — лій зелений з дзбанка ночі в сутінь литий,
круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
заблукана і місяць — білий птах натхнення злого,
й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.
Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки
закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі
і платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.
Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
колишеться шофер у сонній лімузині.

13 грудня 1935


подяка zhaska за пост в ЖЖ з цією піснею

Шось воно ніяк з тобою роботою не рухається...
Вже пройшла на другий тур у конкурсі на вакансію молодшого юрисконсульта,як виявляється,що їм треба людину,яка вміє і знає як домовлятись ( читайте: давати взятки).
Ну не вмію я такого робити!!!
Таке враження,що я юристом взагалі працювати не зможу тільки тому, що я чесна...Та,в принципі,мені так і сказали,що я як людина просто прекрасна і що мені б пасувала робота соціального працівника,а юрист має бути не таким... І що ж, після цього випадку відмовитись від всіх своїх сподівань?А ніфіга!
Але тепер продовжуватиму більше в руслі мов...
Єдине,що зараз рятує то вечори в жовтенькій кімнатці біля тепленької пічки,слухаючи свінг і попиваючи зелений чайок з печеньком...

А я сьогодна нарешті стала тіткою!
Моя племінничка величенькою дівчинкою вродилася 54 см і майже 4 кілограми ваги!
Бідна моя сестричка... Цілих 12 годин мучилась...Зате тепер на світ з*явилось нове Сонечко...
Отак файно собі помріяти про те,як і я таке буду мати.... А потім приходить усвідомлення того,що я ще не готова до материнства... Фізично може й готова,але матеріально точно ні....І морально тільки на половину.......
Та й,думаю,моя половинка також ще до цього не готова...
А що ви думаєте про дітей?Чи задумувалдись ви над тим скільки дітей хочете?Як їх назвете?
Ми зійшлись на думці,що дівчинку буде називати він і скорше за все це буде Дзвінка,а хлопчика називати буду я - Мартином назву :)

Während sich andere plagen
und nichts passiert
sind wir zur rechten Zeit am rechten Ort
und alles ist arrangiert
ich bin dankbar dafür
weil ich jeden Tag mit meinen Brüdern und Schwestern
das echte Leben spür

Was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Dazu bruachen wir keinerlei Waffen
Unsere Waffe nennt sich unser Verstand
Und was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Nur wir müssen geduldig sein
Dann dauert es nicht mehr lang

Die anderen können lachen
Keiner lacht mehr als wir
Was soll´n sie auch machen
Wir sind Ritter mit rosarotem Visier
Ein Leben ohne Euch macht wenig Sinn
Kein Leben, kein Geräusch dann wäre ich wie blind

Was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Dazu bruachen wir keinerlei Waffen
Unsere Waffe nennt sich unser Verstand
Und was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Nur wir müssen geduldig sein
Dann dauert es nicht mehr lang

Es liegt noch was vor uns,
Das Leben liegt vor uns
Spürst du die Vorhut
aufkommenden Frohmut?

Was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Dazu bruachen wir keinerlei Waffen
Unsere Waffe nennt sich unser Verstand
Und was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Nur wir müssen geduldig sein
Dann dauert es nicht mehr lang

[break]

Rap "Tone":
Wir haben wieder Wind in den Segeln
Und es spricht jetzt nichts mehr dagegen
unser Ziel zu erreichen dann viele Zeichen zeigen wir sind überlegen weil wir auf dem richtigen Weg sind auch wenn uns gerade Probleme begegnen
Wir überstehn den Regen werden die Nerven bewahren und es irgendwie regeln
So wie wir´s immer getan haben
Doch ohne inneren Fahrplan wär´n wir verloren und müssen einsehen dass wir uns im Kreis drehen so wie in einer Kartbahn
Also lasst uns dafür dankbar sein dass es nicht so ist
Wir sollten in Zeiten wie diesen nie aus den Augen verlieren was das wichtigste ist für so viele ist das Leben`n ewiger Wettstreit in dem es jenseits von jeder Korrektheit nur darum geht den ersten Platz zu belgen in Best Zeit
Doch egal was die Leute lallen die Ungeduldigen die stolpern und fallen
Denn Erfolg mit Gewalt zu erzwingen wird ihnen nichts bringen und genau das sollten wir schnallen

Was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Dazu bruachen wir keinerlei Waffen
Unsere Waffe nennt sich unser Verstand
Und was wir alleine nicht schaffen
Das schaffen wir dann zusammen
Nur wir müssen geduldig sein
Dann dauert es nicht mehr lang



English:

While the others work and nothing happens
we are at the right time at the right place
and all is arranged, I am thankfurl for that
as I feel with my brothers and sisters
every day of my life

repeat:
what we cannot make on our own
then we can accomplish on all together.
we will need no kind of weapon
our weapon is called our mind
and what we cannot make on our own
we can then accomplish togehter
we only have to be patiente
then it will not take very long

The others can laugh, no one will laugh more than us
what else shall they do, we are knights with a pink visor
a life without you has no sense, no life, no sound
then I would be blind

Something still lies before us, the life lies before us
do you feel the vanguard, the approaching cheerfulnes?

Again. we have got wind in our sails
and nothing speaks against
to reach our goals, as many signs show, we
are superior, as we are on the right was, even though
we just now face some problems
We will endure the rain, will keep our nerves
and we will manage it (somehow)
Just like we always did it
but without an inner schedule we would be lost and we would have to
realise that we move in a circle like on a motorcart circle
So let us be grateful that it is not like that
In times like this we should never loose the realisationt that
what is important for so many in life is the eternal contest
in which beyond any kind of correctness the only goal is
to make the first place in the most best of time
But never mind what the people brabble, those un-patinte once that stumble and fall
As the success to achieve by means of violence will not bring reward,
and exactly that's what we are to comprehend